Без сумніву
цей день був найбільш очікуваний для мене, можливо і для інших учасників проекту. Загалом вважаю цей день важливим, оскільки проводили інтеграцію, і ми, представники різних країн , традицій, викликів зустрілись
заради спільної релігії, християнства, і вбодобань до музики.
Як зазвичай
день розпочали від приготування
їжі і спільного сніданку. Що для мене було дивним цього ранку, що
незавершивши свого сніданку, я вже
познайомився майже зі всіма
учасниками з білоруської та української групи. Після цого розпочалось багатокультурне заняття з інтеграційними
іграми, які проводили Ганна і Іза.
Тут же пані
Галина, диригентка групи з України , подарувала сувеніри не лише організаторам
проекту,Касі Анушевській, але і
керівникам інших груп, показуючи свою радість і вдячність за організацію
та запрошення до участі у проекті One Voice. Від цього часу знав, що маємо найкращу групу ,
учасників феноменального проекту. У
продовження пані Галина разом зі своїм колективом заспівали гарну пісню, котра
додала трохи музичної експресії і
покращила атмосферу.
Після
завершення заняття нас чекала ще одна несподіванка - фотосесія. На перших світлинах усі виглядали занадто поважними і нудними, незважаючи, що фотограф закликав до
спонтанного і природнього вигляду. Однак
під кінець усі групи розслабились
і проявили трохи легковажності, що додатково допомогло нам пізнати один одного з іншої
сторони.
Коли сесія
завершилась, кожен на свій розсуд проводити залишок дня: дехто в
групах, дехто сам пішли оглядати Старе Місто, а інші, такі наприклад як я,
пішли до хостелу, щоб з»їсти вечерю і
лягти.
Звичайно у цей день багато довідались один про одного
і наші культури, країни. Однак, я цього дня
відчув якусь неповноту, чи краще надію, що те що в цей день довідались, це лише мала частина і впродовж проекту з дня на день зможемо
побачити навзаєм щоразу більше…
Milton Vicent i Maciej Turlejski
fot. Kasia Anuszewska