концерт "Gregorianica"

Концертні Вселенських трьох хори

нагорода за One Voice

Concordia Chor Знову ж у Варшаві

То ще не кінець!

Одинадцять днів 30 гарних осіб, багато годин спільної науки, вправ і проб. Праця і втома, але одночасно глиба позитивних емоцій і сліз, які з»являлись  з наших прощаннях. Це лише мала частина того, що відбувалось під час нашої зустрічі. Переконаймося, чим була  для вас участь в проекті  One Voice:

Kasia Anuszewska

«Перший раз барала участь у  такому проекті. Було фантастично. Дуже хотіла б, щоб проект  One Voice  мав своє продовження і я в ному була учасницею! Сподобалось мені абсолютно усе: від занять до обслуги в  хостелі. Можливо це неправдиво звучит, але це правда. Було надзвичайно. Обов»язково необхідно це повторити»

«Це було надзвичайний досвід для мене -  можливість побачити  цікавих, креативних людей і інші культури. Особливо, враховуючи те, що раніше не мала можливості   побачити Варшаву. Дуже сподобалось місто, атмосфера, кольори»

«Можливість познайомитись з людьми з Білорусії і України, які займаються тим самим, що і ми. Побачили як багато нас об»єднує, і як мало відрізняє. Ніколи не думала погано про інші культури.  Неменше і безсумніву проект One Voice  вніс багато доброго до мого спостереження України і Білорусії»

«Дякуємо усім, хто долучився до реалізації цього проекту, оскільки отримали безцінний досвід і найважливіше  позитивні враження!

У проекті  ми були як один хор, як добрі знайомі, як приятелі, як одна велика, щаслива родина»

«Був спів більше національний, через класичний, аж до музики госпел. Учасники  відрізнялись на релігійному фоні (в неділю кожен мав час на молитву відповідно свого канону).  Інтеграційні ігри, спільно проведені вечори, посприяли тому, що ніхто не хотів розставатись»

One Voice

Werwyczka

Concordia Chor

Sienna Gospel Choir
fot. Michał Wąsiewicz

Відпочиваємо

fot. One Voice

Великий фінал

П'ятниця – цей день був особливим. Ввечері  ми мали  концерт, для якого було  направлено  усі зусилля під час проекту.  Трішки було важко, зранку ми вийшли з готелю на нашу репетицію. Під час репетиції диригенти давали останні поради і нагадування. Після обіду була невелика репетиція з інструментальною групою і ось……. Годинник пробив рівно  вісімнадцяту. Прозвучали аплодисменти і ведуча оголосила  концерт відкритим. Настала хвилююча мить.  

Перший колектив  вийшов на сцену. Наш виступ відкривав український хор «Вервичка». Наступними виступали Concordia chor  і Sienna Gospel  Choir.  Під час концерту звучали твори духовної музики України, Білорусії і Польщі. У фіналі три  хори з»єднались в один і на сцені з»явився One Vioce.  

One Voice - Hvalite Gospoda z Nebes

One Voice - Ach Moj Jezu

One Voice - O cudny dzień

One Voice - My desire

Було дуже  легко співати,  хотілося передати глядачам усю  ту радість, яку ми отримали під час цього проекту.

На завершення хотілось б сказати велике дякую усім, дякуючи кому зміг відбутися цей проект. У наших  серцях палають почуття і емоції. Велике дякую!!!!

Sviatlana Zadreiko

fot. Karina Krystosiak

Cziom Ty nie prijszoł?

Заняття з Андрієм Главацкім залишили найяскравіші враження. Чотири години -  цей час включав майстер-клас, який пройшов настільки швидко, що ми не встигли роззирнутись. Неможливо розказати, як цікаво проходили  заняття. Андрій розмовляв з нами не шаблонною мовою, а  рідною, повною цікавих  висловів і звучання.

Мені сподобалось, що Андрій не розпочав з теоретичних  визначень: інтерпретація це…..

«Він роздав уривок вірша для кожної групи  рідною для них мовою. Завдання було просто виразно прочитати. Потім заспівати – що це було….. На наступному  етапі   уривок  слід було прочитати  від імені героїні, котра хотіла обманути батька. Таким чином завдяки практичним вправам, він підвів нас до поняття інтерпретеції. А конкретніше до 4 питань, які необхідно поставити,  як ти вже взявся виконувати який-небудь твір, не важливо чи це літературний  або музичний.

Націкавішою була робота  над нетрадиційним трактуванням пісня «Чом ти не прийшов».  Пан Андрій на прикладі цієї пісні показ нам, як можна знати декілька варіантів трактування одного і того ж тексту.  У підсумки роботиотримали ось таку історію…..

Хочу згадати ще один момент.  Розповідачи  про інтерпретецію, пан Андрій запропонував прослухати одну і ту ж композицію у різному виконанні. Цяпісня  у виконанні Катерини Гронец»

Sviatlana Zadreiko

Танці сушанці

Так, вже минула половина нашого перебування на проекті у Варшаві. Заняття стали більш ефективними і цікавими, бо ж ми усі вже добре інтегрувались, вивчили одне одного, а з кожним днем все більше і більше любимо одне одного. Коли позаду вже половина проведеного разом часу, ми уже сприймаємо одне одного такими, як ми є: веселими і серйозними, смішними і сумними, з добрим почуттям гумору і без нього. Головне, що коли ми збираємось разом – у всіх на устах посмішка. Ми обмінюємося позитивними емоціями, ентузіазмом, вміннями і здібностями, спогадами і досвідом… Коли позаду вже половина нашого проведеного разом часу, ми стали однією сім’єю, де всі люблять кожного.

Сьогоднішній ранок розпочався, як і попередні: сонливі обличчя з напіврозплющеними очима повільно запливають на кухню, заварюють чай чи каву, діляться спогадами із бурхливих вечірніх пригод, нехотячи обмінюються планами на день. На кухні кожен уже має своє місце: хтось розлягається на дивані, інші чемно сідають за стіл. Хтось скаржиться на те, що мало спав, хтось енергійно крокує кухнею і підбадьорює друзів, інші голосно сміються, є й такі, що просто спостерігають… Тож сьогоднішній ранок не був винятком. Це був такий собі досить ймовірний початок неймовірного…

Боже! Ледь не забула!!! Сьогодні ж у нас концерт на Sienna з фінським хором. Ця новина швидко облетіла усіх присутніх на кухні, хто уже поснідав чи тільки збирався це зробити. Ця новина додала у сьогоднішній день нотку відповідальності. Всі почали недбайливо і швидко збиратися, щоб якомога поспішати на Scena Teatralna Stara Prochowna. Дорогу вже всі запам’ятали, але під хостелом усі чекали останнього.

У творчому колективі з’являється новий персонаж – Мартін. Симпатичний молодий хореограф дуже мило і щиро поглядав на кожного з нас, познайомився з нами, і ми приступили до заняття з рухів. Як виявилось, нам слід було підготувати сценічні рухи до пісень репертуару польських друзів. Скільки ж це було радості! Ми невдало повторювали, забувались, переплутували… Динаміка і креатив аж зашкалювали. У Мартіна виникали все нові і нові ідеї, які нам потрібно було дуже швидко засвоювати і реалізовувати. Напевне, смішно було споглядати за нашим заняттям збоку, бо рухи були асинхронними, а загальна сценічна картина несиметричною. А нам ще сьогодні виступати з нашим танцем…

За нашою діяльністю сьогодні спостерігала ще одна особистість – журналістка із газети, яка брала інтерв’ю у Касі і наших керівників хорів. Вона провела з нами добру частину нашого заняття і, сподіваємось, була задоволена тим, що побачила і почула.  

Ой і наспівались же ми сьогодні! Обезсилені, але щасливі та задоволені, ми повертались на обід. Цей момент у розпорядку нашого дня завжди довгоочікуваний. Після таких ранкових занять ми весь день у ритмі.

Sienna… Строгий чорний одяг білорусів, волошково-рожевий одяг поляків, вишивані футболки українців – саме так всі причепурені та готові до концерту. Перед виступом ми мали репетицію у костелі. Під час частувань ми спілкувалися одне з одним, відкривали для себе П’ятидесятницьку Церкву, її особливості, бачилися з пастором костелу. Атмосфера була невимушена і позитивна.

Нарешті концерт! Костел був неповним, але чимало людей прийшло нас послухати. На жаль, ми не танцювали вивчені сьогодні рухи, бо ж повний склад хору не знав нашого танцю. «O Happy Day», «My Desire» і «Let My People Go» - наша сьогоднішня програма. Від виступу отримали максимум емоцій, вражень і драйву. Наш виступ був дуже динамічним і розривковим, тож пролетів як одна мить. Потім ми слухали концертну програму хору Kulkurit з Фінляндії. Старші люди, які, можливо, не є професіоналами, але живуть музикою і відчувають її душею, ділилися з нами своїми піснями. А ми наприкінці насиченого дня чудово відпочили, слухаючи приємні пісні фінського хору.

Яку ж вечірню програму підготували нам наші друзі? – не давало спокою таке запитання, коли всі зрозуміли, що робочий день завершено і прийшов час для відпочинку. О, сьогодні нас чекала salsa у розважальному центрі HulaKula. Кожен пам’ятає цей вечір по-своєму, тож не буду деталізувати його. Але вечір ми провели весело і пізнавально. Знову і знову все більше зближувалися між собою і набиралися вражень на цілий рік. Втомлені, повернулися вчасно до хостелу, і, як завжди увечері, помчали на кухню доїдати усе, що залишилося в холодильнику.

А завтра буде новий день, повний емоцій, незабутніх вражень і приємних спогадів. І завтра ми будемо ще ближчими одне до одного…

Marta Plishylo

fot. Kasia Anuszewska

Імпровізація про кашанку

Зранку нас чекали заняття з імпровізації, які проводили двоє видатних людей Наталя і Каспер. На мій погляд заняття були добре продумані. Розпочали ми з невеликої розминки, щоб розспівати свої голосниці, артикуляційний апарат. Важливим було те, що  в так звану  розминку входили вельми цікаві вправи, які допомагали не тільки  підготовці  до занять імпровізацією, але й  трохи  оживитись. Особливо  запам»яталась  одна вправа.  Необхідність виявити співака серед інших учасників хору, це була дуже кумедна і весела вправа. Ти міг себе побачити очима інших людей.

Наступним етапом була   ритмічна практика, яку проводив Каспер. Розпочинаючи з простих ритмів, ми освоїли більш складні, потім нас поділили на 4 групи, які виконали різні ритми одночасно, так із нас утворився активний ударний ансамбль.

Назагал, як виявилось, імпровізація потребує якісної підготовки, чим ми і займались. Так ми ознайомились з двома видами пентатонікі (мажорна і мінорна), які нам допомагали імпровізувати.

Ми виконували ще багато інших речей, однак мені дуже сподобались  тренування, в яких треба було  обіграти  яку-небудь історію. Таке завдання отримали Ігор і Мільтан, ось що з цього вийшло. Імпровізація.  

Усі наші старання були скеровані до створення власних невеликих творів, які  в підсумку прозвучали у фіналі і завершили наші заняття. Треба сказати, що недивлячись на велику працю в майстер-класі, він пройшов дуже швидко, було цікаво зазирнути у світ музики і  якість її творів.

Трішки відпочивши, після обіду ми знову відправились у театр старої порохівні, там нас чекала Ганна Баяк. Слід сказати, що заняття з Ганною завжди додавали сили і енергії, тому що Ганна – не просто диригент, це людина з живою силою, творчими мегадумками. На репетиції ми швидко вивчили українську пісню.

Sviatlana Zadreiko

fot. Kasia Anuszewska